Ідеал української дівчини в оповіданні Пантелеймона Куліша «Орися»

Ідеал української дівчини в оповіданні Пантелеймона Куліша «Орися»

Ідеал української дівчини. Пантелеймон Куліш – це полум’яний патріот України, борець за збереження і розвиток самобутності українсько­го народу, його прадідівських звичаїв і традицій. У центрі романтичного оповідання-ідилії «Орися», цього маленько­го шедевра, – зміна поколінь, ідея оновлення людського роду, незнищенності української народності, поетизація ко- зацько-старшинського побуту. У цьому оповіданні автор говорить про гармонію стосунків людини з природою, про історію «дівочого серця».

Сотникова дочка Орися – головна героїня однойменно­го оповідання. Вона була напрочуд гарною: «Повна да хо­роша на виду… всю господу звеселяла». Автор не описує її зовнішності, але весь час зосереджує увагу читача на тому, що врода її була рідкісною.

Якось Орися з дівчатами поїхала прати білизну до Трубайла і саме там почула від старого козака Гриви старо­винну легенду про кохання. За тією легендою покохав мо­лодий князь дівчину-красу, запропонував їй стати його дружиною, але дівчина тільки посміялась у відповідь. Роз­лючений князь взяв лук з плеча і почав тоді стріляти в зо­лоторогих турів, які їй належали. Поранені тварини побігли до кручі «і всі шубовсть у воду». Усі каменем лягли по дну, «аж річку загатили». З того часу бідолашний князь так і блукає по пущі. І сотник Таволга, і старий Грива, і Орися та молодий вродливий козак, легендарна Турова круча і річка довкруг неї – то все різні вияви душі нашого наро­ду, його історії, моралі та психології.

Та все-таки в центрі оповідання – внутрішній світ Орисі, глибоко ліричний, що сягає своїм корінням у сиву давнину народного буття. Дівчина схвильована розповіддю старого ко­зака, вона проймається думкою про кохання, яке не має відповіді. Образи дівчини-краси і князя хвилюють її, змушу­ють розмірковувати над подальшою долею та майбутнім ко­ханням. Саме звідси, з дівочих мрій героїні, оце народнопісенне сприйняття природи. З дівочих мрій Орисі бере свій початок почуття світлого смутку, любові до безконечного і таємничого світу, відчуття в природі, людях та легендарній минувшині чогось рідного, близького, дорогого і милого. Дивиться дівчи­на у воду і бачить, що хтось виїхав із пущі на сивому коні. Здається їй, що то князь з легенди, і вже «ось-ось заревуть і сунуться з річки зачаровані тури». Попрали дівчата білизну, поїхали додому, а там вже чекає красуню справжній князь – молодий козак. Із великою майстерністю описує Куліш зару­чини своєї улюбленої героїні. «Обняв козак Орисю, поцілував у тії губоньки, що наче з самого меду зліплені, і вклонились обоє низько, до самого долу, панотцеві».

Автор підкреслює душевну щирість дівчини, її повагу до старших, її працелюбність. Саме тому для Пантелеймо­на Куліша Орися є втіленням ідеалу української дівчини.

Яндекс.Метрика