Sochinenya.com > Школа > 10 класс > сочинения по мировой литературе > Ідея спорідненості життя та творчості, побуту у творах Бориса Пастернака

Ідея спорідненості життя та творчості, побуту у творах Бориса Пастернака

Ідея спорідненості життя та творчості. Мистецтво виникає серед буденності — цю істину Борис Пастернак запам’ятав ще з дитинства: йому поталанило з’явитися на світ у родині відомого художника та піаністки, тож він мав змогу переконатися, що насправді немає чіткого розподілу між світами звичайного життя та творчості. Мабуть, тому проблеми мистецтва і його місця в повсякден­ності не лише стали провідними в його творчості, але й дістали своєрі­дне філософське тлумачення. Будь-що може підштовхнути творчу лю­дину побачити прекрасне або навіть глибинні зв’язки між образами та ідеями, між найрізноманітнішими проявами людського існування та художнім всесвітом.

У творах Бориса Пастернака завжди впадає в око зовнішня випад­ковість поштовхів до написання віршів. То це краєвид з вікна дачі, де сусідять поле й кладовище, через що виникають думки про недовго­вічність життя, то свічка, що горить на столі… Змальовуючи суто лірич­ну ситуацію або навіть природу. Пастернак поступово підводить до ду­мок філософського плану. Надзвичайно точні зорові образи картин, на які поет ніби змушує своїми очами дивитися читачів, часом доповню­ються асоціаціями, які вражають несподіваністю. Але буває й навпа­ки: абстрактна ідея чи поняття раптом пов’язуються з образами вкрай буденними. Напевне, лише Пастернак міг побачити, що «час подібний до таргана».

Це не лише оригінальність власне стилю, швидше — своєрідність світосприйняття самого поета, яка не могла не відбитися у його творах: Рік згорів на керосині,

Мов мушки, що в лампу впали.

Он, як зорі сіро-сині,

Встав він змоклий, встав оспалий.

(«По стіні збігали стрілки»).

Рік — проміжок часу, але в такому метафоричному зображенні та ще й у поєднанні з більш ніж побутовим «керосином», він стає складо­вою частиною тієї ж єдності великого й малого, безкінечного (час, вічність) й швидкоплинного:

Цей лютий! Час для сліз і віршів,

Що не стихають не на мить, коли гримить, гуркоче хвища

Й весною чорною горить.

У цих рядках знову поєднується зовні майже непоєднуване, супе­речливе, протилежне: сльози та гуркотіння (іце й з «горінням» весни) мають зовсім різне емоційне забарвлення, вірші зі сльозами, щоправ­да, у багатьох поетів легко стають єдиним цілим, але не у Пастернака. Але попри суперечливість, образ лишається цілісним, «несумісність» підсилює виразність думки.

Щось подібне ми можемо зустріти майже у кожному творі Пастер­нака. Наприклад, у зоряному небі люди завжди вбачали щось величне, вище за земне життя, аж раптом:

Цим зіркам до лиця б реготати,

Але всесвіт — містина глуха.

(«Визначення поезії»).

Отже, те, що інші звеличують, Пастернак повертає «на землю». Та суперечлива єдність усього існуючого має і зворотний бік: звичайне так само легко в його творах набуває всесвітніх, космічних масштабів:

А буревій мете й мете:

Кінці, початки замело.

Згадаю раптом: сонце є, побачу: світ не той давно.

Звичайний буревій постає метафорою неспокійних часів першої по­ловини XX сторіччя, але залишається й стихійним явищем. Навмисні повтори наголошують на безперервності процесу змін, та його підкрес­лена постійність перетворює його знову на щось інше, протиставлене , та чуже людям, що спостерігають за ним через шибку вікна. І знову, вже в іншому вірші: «Мело, мело на всій землі…», а десь у кімнаті на столі горить свіча, й іде собі за іншими правилами життя ліричних героїв, не менш (а може, й більш) багате за внутрішнім змістом і наси­ченістю. З ненав’язливою легкістю звичайна картина вечора спалахує бурею почуттів, натхнення, навіть екстазом, і ось вже:

Схрестились руки і уста, схрестились долі.

Тут обмежений простір, маленька свічка — і глобальна безмежність особистого всесвіту. Духовна незалежність ліричних героїв дозволяє їм мати цю безмежність у собі:

На свічку дихала імла,

Й спокуси сила Хрестоподібно підняла, як ангел, крила.

Буревій за вікном не може загасити цю свічку…

У справжньому житті, в природі є все. Поезія Пастернака тим і цікава, що він зміг передати сутність суперечливої єдності, бо всі переходи від буденного до високого, побутового і духовного, узяті ра­зом і окремо створюють цей дивовижний і своєрідно правдивий образ життя.

Sochinenya.com > Школа > 10 класс > сочинения по мировой литературе > Ідея спорідненості життя та творчості, побуту у творах Бориса Пастернака

Ідея спорідненості життя та творчості, побуту у творах Бориса Пастернака

Ідея спорідненості життя та творчості. Мистецтво виникає серед буденності — цю істину Борис Пастернак запам’ятав ще з дитинства: йому поталанило з’явитися на світ у родині відомого художника та піаністки, тож він мав змогу переконатися, що насправді немає чіткого розподілу між світами звичайного життя Read on »