Sochinenya.com > Школа > 10 класс > сочинения по украинской литературе > Образ народу в комедії Карпенка-Карого “Хазяїн”

Образ народу в комедії Карпенка-Карого “Хазяїн”

Образ народу в комедії. Комедію “Хазяїн” І. Карпенко-Карий написав навесні 1900 року. Перші вистави “Хазяїна” пройшли з великим успіхом у Києві в 1901 році. У цій комедії автор проявив себе драматургом-новатором. Це відразу вловили і критика, і глядачі не тільки в Україні, а й за її межами. Так, під час гастролей українського театру в Москві 1901 року газета “Театральные известия” дала таку лаконічну, але точну ха­рактеристику художньому почерку драматурга:

Малороссийский он Островский,

Фотограф родины своей.

Его перо лишь правдой дышит…

Свої твори I. Карпенко-Карий написав у 80-ті роки XIX століття, тобто у той час, коли в суспільстві відбулися гли­бокі зміни, набули розвитку нові капіталістичні відносини. Почалося інтенсивне класове розшарування. Основний клас тогочасного суспільства — селянство розділилося на дві не­рівноцінні кількісно верстви: “хазяїв” та “голоту”. З пер­шої відокремилися капіталісти-аграрії, а з “голоти” почав формуватися сільський пролетаріат, який цілком відірвав­ся од землі й переходив на становище вічних наймитів і наймичок.

Новий матеріал вимагав і нової жанрової форми, тому І. Карпенко-Карий звертається до жанру проблемної “сер­йозної комедії”, збагативши тим самим жанрову палітру української драматургії.

Нові соціальні типи зображені драматургом у таких п’єсах, як “Бурлака’’, “Розумний га дурень”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Усі вони представляють яскравий тип “хазяїна”, що вже стоїть над бідняками і почав запускати пазурі в тіло знедоленого селянина, випивати, як павук, його життєву силу.

Найдосконаліше процеси наступу капіталізму на село, його могутню і водночас руйнівну силу зображено в комедії “Хазяїн”. У центрі драматичної дії — грошові пристрасті капіталістичного світу, “стяжання без жодної іншої мети, стяжання для стяжання”. Основним об’єктом зображення послужило “хазяйське колесо” мільйонера Пузиря, яке “од них даве, а другі проскакують”, що символізує собою всю систему тогочасного капіталістичного господарства. У його круговерть підхоплені і хазяї, господарі життя (Пузир, Зо- яотнипький), і їхні підручні, деморалізовані слуги (Ліхта ренко, Феноген, Магофес), і чесні “дурні”, що не можуть при житися в царстві хижаків (Зозуля), і “дешеві робітники”, які врешті-решт протестують, пробують, хоч і марно, бороти ся з непереможним наступом капіталу.

Як живеться найманим робітникам і селянам в еконо­міях Пузиря? Надзвичайно погано, бо Пузир всіляко нама гається урізати їхні права, прагне зробити з них послушно­го раба — “дешевого робітника”. Людей в господарстві го дують гірше, ніж свиней. Наймані робітники обурені, бо вони вирощують хліб, а їдять його “пополам з половою”. Він та­кий, що із свіжого можна тільки коники ліпити, а коли за­черствіє, тоді такий твердий, що і собака не вкусить. Борщ без овочів. Дочка Пузиря Соня вражена тим, що почула від обурених робітників. Вона пообіцяла все зробити, щоб їх годували краще. Соня переконана, що люди, які працюють на землі, “повинні їсти за свою працю найкращий хліб”.

Пузир на прохання Соні погодився^окращити харчу­вання робітників, але лише на той час, коли в економіях багато роботи. А потім можна знову погіршити харчуван­ня. Люди не витримають, почнуть втікати, і заробіток їхній осяде в кишені Пузиря.

На мануйлівців, які жили трохи краще, ніж селяни в інших селах, бо мали трохи землі, Пузир теж вже “насталив зуби”. Він поставив перед Ліхтаренком завдання: взяти селянські наділи на десять літ в оренду, оброчну землю, за яку селяни заборгували, Пузир забирає собі, заплативши за них борг у банку. Пузир знає, що “як мужик зостанеться без землі, роби з ним, що хочеш”. Та тут хазяїн прорахувався. Він не думав, що селяни здатні на опір. Мануйлівці, поба­чивши, що їх обдурив Ліхтаренко, піднялися на бунт. Пузир шле телеграму губернаторові, в якій просить підмогу.

Автор не показує нам, чим закінчився цей конфлікт. Але читач і глядач не на боці жорстокого Пузиря, який став ідеологом видушування людського поту, стратегом і такти­ком внутрішньохазяйської політики крайнього обездолен- ня спролетаризованого селянства, перетворення його на “де­шевого робітника”.

Нам би хотілося, щоб у людей, які створюють багатство хазяїнові, був справжній і думаючий господар, гуманна і благородна людина, що думає не лише про багатство, а перш за все про людину.

Висновки з цієї п’єси є прийнятними і для сьогоднішнього дня. У підтексті драми чітко простежується думка, що як окреме капіталістичне господарство, так і суспільна система, в якій і мораль, і політика, і етика переводяться у гроші, де бізнес існує заради бізнесу, в основі своїй є самознищувальна, руйнівна. В ній руйнується людина, її духовне єство. А став­ши бездуховною, вона ніколи не буде щасливою,

Sochinenya.com > Школа > 10 класс > сочинения по украинской литературе > Образ народу в комедії Карпенка-Карого “Хазяїн”

Образ народу в комедії Карпенка-Карого “Хазяїн”

Образ народу в комедії. Комедію “Хазяїн” І. Карпенко-Карий написав навесні 1900 року. Перші вистави “Хазяїна” пройшли з великим успіхом у Києві в 1901 році. У цій комедії автор проявив себе драматургом-новатором. Це відразу вловили і критика, і глядачі не тільки в Україні, а й за її межами. Read on »