Sochinenya.com > Школа > 10 класс > сочинения по украинской литературе > Співзвучність поезії Франка

Співзвучність поезії Франка

Співзвучність поезії Франка. Життя і творчість Івана Франка тісно пов’язані з селом, в якому він народився і жив. Воно розташоване в мальовни­чому закутку, оточене дубовими та ялиновими лісами і каз­ково-таємничим гірським валом, який називається Діл. Материні пісні вчили Івана любити народ, боліти його горем, ненавидіти кривдників, розуміти красу природи. Від матері він записав народні пісні про Шумильця, про Ганнусю, “Ой, служив я в Риму”, “Ходить Турчин по риночку” та цілий весільний обряд. Коли відвідуєш музей у рідному селі Діл (пізніше воно буде називатися Нагуєвичами на честь пана Станіслава Нагуївського), знайомишся з фотокопією руко­пису поезії І. Франка “Пісня і праля” — цього глибокого, хвилюючого, тугою оповитого спогаду сина про свою маму:

Пісне, моя ти сердечна дружино.

Серця відрадо в дні горя і сліз,

З хати вітия, як єдинеє віно.

К тобі любов у життя я приніс.

Тямлю як нині: малим ше хлопчиною В мамині пісні заслухувавсь я:

Пісні ті стали красою єдиною

Бідного мого, тяжкого життя.

Від батька перейняв девіз його життя: “З людьми і для людей”. Отже, завдяки своїм батькам Іван Франко поніс у життя багато чудових якостей. Вони були першими його педагогами, шо заклали міпний фундамент майбутньої цільної і світлої особистості.

Під час навчання у гімназії у нього з’явилася велика пристрасть до книги. Другою великою пристрастю його було збирання і записування народних пісень, оповідань, казок, приказок. Невичерпним джерелом фольклору було для нього рідне село, а також середовище дрогобицьких міщан.

Пісні, записані Франком, звів у книгу 0. Дей. Книжка ця вийшла в 1966 році у видавництві “Каменяр” під назвою “Народні пісні в записах Івана Франка”. У ній поданий найвичерпніший фактичний матеріал для висвітлення зв’язків Франка з народною піснею. На основі автографів, збереже­них у рукописних сховишах Києва, Москви, тут друкуються численні Франкові записи народних пісень, а також записи мелодій з його голосу. “Франко любив народну музику, пісню… з властивою йому пристрастю. — згадує львівський композитор Станіслав Людкевич. — Він не був музикантом, але умів глибоко відчути аромат народної музики, виявляю­чи надзвичайно тонке розуміння мелодії, умів віднаходити в ній душу”.

І народна шсня віддячила Франкові за таку палку лю­бов. Це вона навіяла йому такий шедевр, як драма “Укра­дене щастя”. В основі п’єси лежить народна “Пісня про шандаря”, яку записала приятелька Франка Михайлина Рошкевич 1878 р. від селянки Чігур Явдохи в селі Лолині Стрийського повіту. Ця пісня не тільки підказала тему, а й стала основою його драматичного твору. Не порушуючи структури пісні і взаємин трьох дійових осіб, драматург майстерно розвинув і збагатив її сюжет соціальними мо­тивами, глибоко вмотивувавши причину розвитку драма­тичного конфлікту, збагатив основу пісні художнім домис­лом і створив народну драму “Жандарм”, потім — “Ук­радене щастя”. На поетичній основі зітканий мистецький “Сон князя Святослава”, “Пісні народнії”, “Моя пісня” і чимало інших.

Знаменно, що саме з народною піснею на устах увійшов Франко-дебютант у великий храм, ім’я якому — мистецтво художнього слова. Його перший друкований літературний твір — сонет “Народна пісня”.

Глянь на криницю, що із стін могили

В степу сльозою чистою журчить;

Вій оці личко місяця блищить

І сонця промінь грає в чистій хвилі.

З  грудей землі б’ють водянії жили.

Струї живої рух не кінчиться, не спить,

Вода ж погожа тисячі живить

Весни дітей, що вкруг її обсіли.

Криниця та з чудовими струями —

То люду мого дух, що, хоч у сум повитий,

Співа до серця серцем і словами…

Не можна не згадати вірш “Червона калино, чого в лузі гнешся” із збірки “Зів’яле листя”. За композиційною будо­вою це діалог. Перші дві строфи — запитання ліричного героя до калини, три наступні — її відповідь. І це надає творові жвавості і енергійного ритму. Центральний образ вірша — червона калина — символ усього красивого, ніжно­го і благородного в людях і суспільстві. Червона калина — життєлюбна натура. Вона так горнеться до всього світлого, сонячного, але дотягнутися до сонця в неї не вистачає сил. Тому вона ніжно-журливо говорить:

Червоні ягідки додолу схиляю,

Додолу схиляю…

Усе хороше в ній приречене на загибель, бо через тодішні умови все прекрасне нівечиться, краса пропадає, хоч усе кра­ще в собі калина готова віддати людям, їй не шкода для них нічого:

Не жаль мені цвіту, не страшно і грому,

Не страшно і грому.

І світло люблю я, купаюся в ньому,

Купаюся в ньому.

Хто ж винен, що така сонячна, смілива натура гине? У вірші — це дуб, який калину “отінив, як хмара”. Дуб — другий символічний образ вірша. На відміну від народних пісень, дуб у цьому вірші — негативний образ, уособлення реакційних сил, всього консервативного, тупого, омертвляю­чого. І в цьому новаторство Франка, бо в народній пісні і в попередників Франка дуб у такому трактуванні не висту­пає.

Усю велич і всю складність кохання маємо також у вірші “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, суть якого в строфі:

Ой ти, дівчино, ясная зоре!

Ти мої радощі, тр.и моє горе!

Народнопісенними мотивами пронизаний також цикл “Веснянки” із збірки “3 вершин і низин”. Провідний мотив збірки — тривожне і в той же час радісне передчуття ради­кальних змін в суспільному житті, що передаються через алегорії. Ліричний герой циклу то зітхає (“Весно, ох, довго ж на тебе чекати!”), то усміхається разом з сонечком, що гріє весною, то дивується (“Весно, що за чудо ти твориш в моїй груді?”), то, зачарований красою весни, освідчується їй і лю­дям в любові.

Наскрізний образ циклу — алегоричний образ чарівниці- весни, що від неї тануть сніги, вона приносить з собою бурх­ливі вітри, надає життя всьому живому, вселяє в людей ба­жання жити і боротися за краще життя. Тому й пробудже­на весною жага життя вигукує:

Лиш боротись — значить жить.

Найкращі поезії циклу: “Земля моя”, “Vivire memento”, “Гримить”, “Гріє сонечко”, “Дивувалась зима”.

Уже сама назва циклу наводить нас на думку про спільність веснянок з народною поезією, народною піснею, яка завжди була одним з джерел творчості Франка. Форма його веснянок — це чудовий сплав фольклору і неповторно­го поетичного обдарування. Сплав, а не стилізація народно­поетичних форм. Але тільки форма, бо зміст — повністю його.

Минають роки, а поезія Івана Франка хвилює наші душі. Ми повертаємось знову і знову до чарівних пісень, які увій­шли в наш духовний світ. Чому деякі вірші поета стали піснями? Тому, що в них розкриті глибокі людські почуття.

Хіба може зникнути кохання? Воно вічне, як сонне, вода, небо і земля. І скільки б нам не було років, ніжні слова Івана Франка супроводжуватимуть нас усе життя.

Sochinenya.com > Школа > 10 класс > сочинения по украинской литературе > Співзвучність поезії Франка

Співзвучність поезії Франка

Співзвучність поезії Франка. Життя і творчість Івана Франка тісно пов’язані з селом, в якому він народився і жив. Воно розташоване в мальовни­чому закутку, оточене дубовими та ялиновими лісами і каз­ково-таємничим гірським валом, який називається Діл. Материні пісні вчили Івана любити народ, Read on »